Большое издательство для большой страны!

Звоните нам прямо сейчас!
0800-50-10-26 (бесплатно)
050-305-05-41  Еще контакты


В вашей корзине:
0 Товары
0.00 грн.

2 клас Рідна мова (Білецька)

Підготовка домашнього завдання з української мови

1. Виконання дома ш нього завдання розпочинай з роботи над помилками. Повтори правила, які забув.

2. Вивчи правило, яке за дано додому. Наведи приклади.

3. Прочитай завдання до вправи, всю вправу.

4. Спочатку усно і потім письмово виконай завдання до неї.

5. Перевір усю роботу.

Перевірка грамотності написаного

1. Читай кожне слово по складах і виділяй кожний склад.

2. Перевір, чи не пропустив букв.

3. Подумай, яке правило можна застосувати при написанні кожного слова.

4. Якщо виникли су м ніви, перевір написання слова за словником.

Повторення вивченого в 1 класі

Звуки мовлення. Букви

Слово складається зі звуків. Усі звуки мовлення поділяються на голосні та приголосні. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину. Голосні звуки утворюють склад. У слові стільки складів, скільки голосних. Звуки мовлення на письмі позначаються буквами. В українському алфавіті 33 букви. Букви бувають рукописні, друковані, великі, малі. Ми їх пишемо, бачимо, читаємо.

Склад.

Переніс слів з рядка в рядок

1. Слова з рядка в рядок перенось за складами.

2. Не перенось слова з одного складу.

3. Одну букву не переносять і не залишають в рядку.

4. Букви й та ь при переносі слів не відривай від попередньої букви: зай-чик, пись-мо.

Впр. 21. 2. Грак, шпак, дятел, орел; лелека, синиця, горобець, зозуля, іволга. 3. Бабуся, зозуля, лелека, ґанок, олівець.

Впр. 22. Ма-лина, малина, ожи-на, смо-родина, сморо-дина, смороди-на, уро-жай, лі-лея, їжак.

Впр. 25. Оле-на, Іри-на, Олег, Га-лина, Со-фія, Бо-рис, Юрій, Лі-дія.

Впр. 28. Ве-ресень відчиняє двері осе-ні. Кажуть, що він крас-не літо проводжає, а золоту осінь зустрічає.

Впр. 30. Коли вона загляне в сад – Наллється соком ви ноград. А пізні яблука ранет солодкі стануть, наче мед... І ми її уклінно просим: – Заходь у гості, щедра осінь.

Впр. 33. Сорока, ворона, сова, оса.

Впр. 34. 3. Погожий (день) – гарний, визирали (листоч ки) – виглядали, чисте (небо) – спокійне, безхмарне. 4. Гар-ний, яс-ніли, ясні- ли, спокій-не.

Слово. Речення

1. Речення виражає закінчену думку.

2. Перше слово в реченні пишеться з великої букви.

3. Слова в реченні пишуться окремо одне від одного.

Впр. 36. 1. Стрижі (які?) швидкокрилі, зграйки шпа ків (які?) галасливі, гуси (які?) дикі, журавлі (які?) довгоногі. 2. Ла-стівки, ластів-ки, журав-лі, жу-равлі.

Впр. 37. 1. Молодий олень має гарні роги. На лісовій галявині червоніє горобина. 2. Олень, має. 3. Чер-воніє, черво-ніє.

Впр. 39. 3. Рід-ної, зе-млі, во-їми, криль-ми. 4. Сіло за гору сонечко.

Впр. 43. Лелеки відлітають у теплі краї. Білочка заготовляє на зиму їжу. Ведмідь засинає у барлогу.

Поняття про мову

Мова – це засіб людського спілкування. Мови бувають українська, російська, англійська, іспанська, польська... Українська мова – мова українського народу. Мова постійно розвивається. Усне і писемне мовлення Свої думки люди найчастіше передають один одному в усній формі, тобто за допомогою усного мовлення. Усне мовлення має бути зрозумілим для всіх, хто його слухає. Під час спілкування використовується інтонація, сила голосу, міміка, жести. Усе написане або надруковане – писемне мовлення. Володіти писемним мовленням – значить правильно, точно, каліграфічно і без помилок оформляти свої або чужі думки на письмі.

Впр. 62. 2. З дерев повільно опадають різнокольорові лис точки. 3. Повіль-но.

Впр. 65. Пише каліграфічно, читає виразно, стрибає високо.

Впр. 70. 1. Слон. Лисиця. Ведмідь. 3. Виразно, ґанок, дитина, завдання, олень, чи тання, шофер.

Впр. 75. 4. Це такий всенародний звичай, що знаменує собою взаємну повагу громадян.

Впр. 78. – Бабусю, сідайте, будь ласка, — підвівся Івась. Бабуся подивилась ла с каво на хлопчика і сказала: — Спасибі, синку!

Впр. 82. 3. Ми розпочинаємо день словами «Доброго ранку!» 5. Ра-нку, ран-ку.

Впр. 87. 3. У полі калина, у полі червона хорошенько цвіте. 4. Чер-вона черво-на.

Текст. Що таке текст

Об’єднані за змістом речення становлять текст. Текст має заголовок. Текст може ділитися на абзаци. Абзаци також зв’язані між собою за змістом. Кожний абзац починається з нового рядка.

Впр. 89. До дитячого садка «Веселка » завітали школярі. Вони розучили з малятами нову гру «Струмочок». Гра дітям дуже сподобалась.

Впр. 48. Квадрат, круг, трикутник, коло.

Впр. 49. Ножиці – Молоток – Пилка –

Впр. 52. О-лі-вець, ка-чка, зо-зу-ля.

Впр. 55. Картопля, цибуля, огірок, буряк.

Впр. 58. Шофер, автомобіль, космонавт, телевізор.

Впр. 59. 3. Ставали, йшли, розорювали, засівали, бу - ду вали, займалися, захищали. 4. Озна-чає, віль-на.

Впр. 60. Маки (які?) повн і; любисток (який?) листатий; м’ята (яка?) кучерява; василечки (які?) духмяні.

Впр. 91. 2. Грона калини. 3. З кожної гілочки на калині звисають важкі че рвоні грона. 4. Чер-воні.

Впр. 95. Книжка вчить, як на світі жить. Золото добувають із землі, а знання – з книг. Життя без книги – що хата без вікон.

Будова тексту

Текст складається із трьох частин – зачину, основної частини, кінцівки.

Впр. 99. — А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, буль-кне дуже! — Де ж воно все поді- лося? – подумав дідусь.

Впр. 102. 1. Кіт – кит 4. Тридцяти трьох, п’ятдесят, чотири.

Впр. 103. Зрозуміла Ганнуся, чого це під осикою ялинових шишок багато.

Які бувають тексти

Тексти бувають різних видів. Текст-розповідь – коли в тексті про щось розпові- дається, повідомляється. Текст-опис. Це текст, в якому описуються ознаки предметів, тварин, людей. Текст-міркування. У тексті-міркуванні є твердження, доказ (доведення), висновок.

Впр. 111. Ячмінь і пшениця Якось ячмінь каже пшениц і: — Ходімо, пшенице, золото шукати! А пшениця відповідає: — Нерозумний ти, ячменю. Навіщо нам по те золото йти, якщо ми самі золото?

Впр. 115. Дружні мурашки

Тварини – друзі людини. Від них можна багато чого навчитися. Побачили якось діти, як мурашка з трудом тягнула до мурашника галузку. Їй стала допомагати інша мурашка. За нею – друга, третя... Мурашок прийшло так багато, що галузки навіть не стало видно. Ось так разом маленькі мурашки перенесли велику галузку. Правду кажуть в народі: «Дружній отарі і вовк не страшний».

Речення. Поняття про речення. Види речень

Речення виражає закінчену думку. Слова в реченні зв’язані між собою. За метою висловлювання речення поділяються на розповідні, питальні, спонукальні. У розповідному реченні повідомляється про якусь под ію. У кінці розповідного речення ставиться крапка. Речення, в якому про щось або когось запитується, називається питальним. У кінці питального речення ставиться знак питання. У спонукальних реченнях висловлюються різні спонукання до дії – прохання, заклик, порада, наказ. Якщо речення вимовляється з особливим почуттям, то воно стає окличним. В кінці окличних речень ставиться знак оклику

Впр. 105. Чому заєць на зиму знак оклику. міняє колір свого хутра? Заєць на зиму одягає білу шубку для того, щоб бути непомітним серед засніжених кущів.

Впр. 107. В казці звірі та птиці так само говорять, як і люди...

Впр. 109. На полі – там; не закінчуються – не вщухають; комбай ни – вони; дозрілий – добре вистояний; машини під’їж джають – підлітають; зерно сиплеться – ллється; сяє на сонці – виблискує золотом.

Впр. 120. Холоднішає. Спорожніло поле. Притих ліс. Ведмідь, борсук та їжак заснули до весни.

Впр. 121. Дзвіночки Утекло від нас тепле літечко. Зів’яли й затихли дзвіночки в лузі. Але чути тепер дзвіночки в кожній школі. Кличуть вони школярів на урок.

Впр. 123. Ожив осінній ліс. Скрізь дзвенять дитячі голоси. Це дітвора прийшла збирати гриби.

Впр. 124. Дякую татові, розв’язав задачу, обкопувати дерева, гра ється м’ячем. Дякуючи татові, я швидко розв’язав за дачу.

Впр. 125. 1. Пташки відлетіли у теплі краї. Пожовклі листочки опадають з дерев. 2. Теплі – краї –

Впр. 129. На узліссі стоїть замріяний клен. Часом він зронить тихенько жовтий листок. А яка ніжна золота берізка! Вона опустила ві- ти і журиться, що скоро прийдуть холоди.

Впр. 139. Хто любить читати казки? Казки люблять усі! Чим же цікаві казки? Там відбуваються різні чудеса.

Впр. 143. Чим усе славиться? Без чого немає роботи? Без чого слабіє сила?

Впр. 147. Пливи, котку, на лужок забавляти діточок.

Впр. 148. Переходь вулицю в дозволених місцях при (якому?) зеленому сигнал і світлофора. (Яке?) червоне світло забороняє перехід. (Яке?) жовте попереджає.

Впр. 152. Будь обережним на воді! Не грайся з вогнем!

Впр. 153. Галинко, полий, будь ласка, квіти. Мамо, купи, будь ласка, мені книжку. Тату, навчи, будь ласка, мене плавати.

Впр. 156. А листопад – той жалю не має, з дерев останнє листя зриває.

Впр. 159. Сиди, півнику, вдома та хату гляди. Півник сидів дома і глядів хату. Що робив півник вдома?

Впр. 160. Я дивитимусь.

Головні слова у реченні

Слова в реченні, що відповідають на певне питання, називаються членами речення. Члени речення поділяються на головні і другорядні. Головні члени речення Підмет означає, про кого або про що говориться в реченні і відповідає на питання хто? або що? Присудок означає, що говориться про підмет і відпов ідає на питання що робить? Усі інші члени речення є другорядними. Підкреслюй так: підмет __________ присудок другорядні члени

Впр. 162. Тихесенько вітер віє.

Впр. 163. Посадив дід ріпку. Виросла ріпка велика-пре велика.

Впр. 166. Учитель навчає дітей. Тракторист оре поле. Кравець шиє одяг. Лікар лікує хворих. Шофер водить ав томоб іль.

Впр. 169. Сонце гріє.

Впр. 170. Непомітно збігло літечко. Ранками у долинах клубочаться тумани. Все частіше йдуть холодн і дощі.

Зв’язок слів у реченні

Слова у реченні пов’язані між собою за змістом. Зв’язок слів у реченні встановлюється за допомогою питань.

Впр. 172. Діти прибирали шкільне подвір’я. Діти (що робили?) прибирали; прибирали (що?) подв ір’я; подвір’я (яке?) шкільне.

Впр. 175. Діти пішли до лісу. Вони зупинилися біля сосни. На сосні сиділа білка. Вона швидко заховалася за стовбур. На сосні сиділа білка. Білка (що робила?) сид іла; сиділа (де?) на сосні.

Впр. 178. Стоять при дорозі ви сокі тополі. Над річкою підні- мається ранковий туман.

Впр. 179. Зранку повіяв холодний вітер. На морі піднялися високі хвилі.

Впр. 180. Осінній вечір У лісі швидко насувається вечір. Темні тіні лягають попід деревами. Старі сосни стоять непорушно. Надвеч ірнє сонце сховалося за деревами.

Впр. 183. Звичай –

Слово. Слова, які означають назви предметів

Слова, які означають назви предметів і відповідають на питання хто?, що?, називаються іменниками. До назв людей і тварин став питання хто? До інших назв предметів став питання що?

Впр. 186. Хто? що? скрипаль — скрипка моряк — море лісник — ліс школяр — школа

Впр. 187. Що? Суниця, ожина, чорниця, малина.

Впр. 188. Портфель може розказати про охайність і нав чання свого господаря.

Впр. 189. (Хто?) Комбайнер, льотчик, футболіст, селянин, корова, мурашка. (Що?) Комбайн, літак, фут бол, село, корівник, мурашник.

Впр. 193. У качки (хто?) каченя. У курки (хто?) курча. У вівці (хто?) ягня. У кози (хто?) козеня. У корови (хто?) теля. У свині (хто?) порося.

Впр. 195. Хмара небо криє. Сонечко не блисне. Вітер вовком виє. Дощ потоком висне.

Впр. 199. Водій автомобі- ля – шофер, лісовий сторож – лісник, керівник бри гади – бригадир, ма ленька дівчинка (або маленький хлопчик) – дитина, кипляча вода – кип’яток (або окріп), буря на морі – шторм.

Впр. 200. Ведмідь, лисиця, заєць – це звірі. Клен, ясен, тополя – це дерева. Чашка, тарілка, глечик – це посуд. Трактор, комбайн, літак – це машини.

Впр. 202. Один Багато дятел — дятли календар — календарі учитель — учителі портфель — портфелі диктант — диктанти

Впр. 204. 1. Стриж. 2. Година, підвал, стри бок.

Впр. 205. 2. Відра – відро, вікна – вікно, колеса – колесо, миски – миска, ложки – ложка, ґудзики – ґудзик. 3. Шістнадцять.

Впр. 206. Хто ти? Для мами і тата – дочка. Для дідуся і бабусі – онука. Для брата і сестри – сестра. Для вчительки – учениця. В автобусі – пасажир. У бібліотеці – читач. У магазині – покупець.

Впр. 209. Дорога біла стелиться. І краю їй нема. Сніжок мете. Метелиця. Прийшла до нас зима.

Впр. 211. 1. Добре жилося ведмедеві в лісі, коли ще сонце гріло. Там ведмідь поїсть малини, а там вулик знайде. Аж ось хмари насунули. Посипалися сніжинки. Знайшов ведмідь повалене дерево. Вирив під ним яму й заснув. А прокинеться ведмідь, як весняне сонечко засяє. Ведмідь –

Впр. 213. Сховалася земля під білою ковдрою снігу. Холодний вітер гуляє по полю. Мороз скував усе навкруги.

Велика буква в іменах, по батькові та прізвищах, у кличках тварин, назвах міст, сіл, вулиць, річок

Імена, по батькові, прізвища людей, клички тварин, назви міст, сіл, вулиць, річок пишуться з великої букви.

Впр. 216. Григорій Сковорода, Бог дан Хмельницький, Ус тим Кар мелюк, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський.

Впр. 217. Онукового батька звуть Сергій Петрович.

Впр. 218. Сьогодні в класі чергують Романко Довжик та Марійка Шпак. А завтра будуть чергувати Галинка Коваль та Юрко Петренко. У нас завжди порядок. За чистотою стежать не тільки чергові, а й увесь класс.

Впр. 221. 1. Василь, Микола, Петро. 2. Василь-ки, миколайчики, петро-ві.

Впр. 222. Першим у незалежній Україні полетів у космос космонавт Леонід Каденюк.

Багато віршів для дітей написала поетеса Наталя Забіла. Дитячу оперу «Козадереза » створив ком позитор Микола Лисенко.

Впр. 223. Андрій, Сашко, Гриць, Іванко.

Впр. 227. На нашій фермі найкраща корова Веселка. На кінних змаганнях першим прийшов скакун Каштан. У шкільному куточку природи живе їжачок Чапко. У Марини вдома є собака Дружок та кіт Пушок. На арені цирку виступав ведмідь Мишко.

Впр. 230. Дід Андрушка, баба Марушка, дочка Мінка; собачка Фінка, киця Варварка, мишка Сіроманка.

Впр. 231. Грицьку, що ти робив сьогодні? А ти, Павле?

Впр. 232 Ой, збирала Маргаритка маргаритки на горі. Розгубила маргаритки Маргаритка у дворі.

Впр. 236. Калинівка і Верб івка, Яблунька і Вишеньки, Веселинівка і Хлі бодарівка, Привітне і Щасливе, Тепле, Бузове.

Впр. 237. Столиця України – місто Київ. Центральна вулиця в Києві – Хрещатик.

Впр. 240. 2. Кий, Щек, Хорив, Либідь. 3. Тре-тьому, міс-то.

Впр. 241. Місто Харків, вулиця Сум ська, вулиця Вальтера, річка Лопань, місто Бєлгород.

Впр. 245. Київ – киянин, Харків – харків’янин, Суми – сум чанин, Донецьк – донеччанин, Львів – львів’янин, Чернігів – чернігівець.

Впр. 247. Побілили поля. Замерзла річка. Спокійно стоять сосни та ялини. Під ними сховалися молоденькі деревця.

Впр. 249. Із-за лісу, з-за туману мі- сяць випливає. До Нового року залишився один місяць.

Впр. 251. 2. (Хто?) Учителька, дитина, олень, заєць. (Що?) Вересень, диктант, медаль, метро, вулиця. 3. Вулиця, метро.

Впр. 254. Довгий, зелений, смачний – це огірок. Овальний, жовтий, кислий – це лимон. Кругле, яскраве, тепле, ласкаве – це сонце. Білі, холодні, легкі – це сніжинки.

Впр. 256. Блакитний, жовтий, зелений, оранжевий, синій, фіолетовий, червоний.

Впр. 261. Фарфорова ваза, глиняний глечик, за лізне кільце, соснова шишка, шовкова хустка, капронова стрічка.

Впр. 263. Сад новий – сади нові. Нова вулиця – нові вулиці.

Впр. 264. Падає легкий сріблястий іній. У небі заясніли яскраві зимові зірочки.

Впр. 265. Гарне деревце, новорічну ялинку, чудові, спокійні, червоногруді снігурі, красиві пташки.

Впр. 268. 1. Хитрий, як лисиця. Неповороткий, як ведмідь. Полох ливий, як заєць. Упертий, як осел. 2. Лисиця хитра, а заєць полохливий.

Впр. 269. Білий, пухнастий, холодний сніг. Рожева, солодка, запашна малина. Висока, струнка, білокора береза. Чисте, свіже, прозоре повітря.

Впр. 271. У нього довгі вуха, куций хвіст, шерсть узимку біла, а влітку – сіра.

Впр. 273. 2. Орел великий, а синичка маленька. Дороги широкі, а стежки вузькі.

Впр. 275. Свіже молоко – кисле молоко, свіжий хліб – черствий хліб, свіжа газета – давня газета.

Впр. 278. 1. Струмок мілкий, пісок дрібний, ягоди дрібні, тар ілка мілка, насіння дрі- бне. 2. Дрібний – великий Мілкий – глибокий Слова, які називають ознаки предметів Слова, які називають ознаки предметів, відповідають на питання який? яка? яке? які?

II ЧАСТИНА.
Слова, які називають дії предметів

Слова, які називають дії предметів, відповідають на питання що робити? що робить? що роблять? що робив? що зробив? що буде робити? що зробить?

Впр. 3. Марія катається на лижах. Сашко спуска ється з гірки на санчатах.

Впр. 4. 2. Морози (що зробили?) скували; ску вали (що?) землю; скували (як?) міцно. 1. Скували, розчистили, залили, замерзла.

Впр. 5. Крешуть лід, ріжуть лід, залишають дивний слід. А які швидкі вони! Це, звичайно, ковзани.

Впр. 9. Йдуть, орати, кують, будують, пишуть, читати, надають.

Впр. 10. Один Багато Косар (що робить?) Косарі (що роблять?) косить. косять. Коваль (що робить?) Ковалі (що роблять?) кує. кують. Учень (що робить?) Учні (що роблять?) пише. пишуть. Спортсмен (що робить?) Спортсмени (що роблять?) пливе. пливуть. Жайворонок (що робить?) Жайворонки (що роблять?) співає. співають.

Впр. 11. (Що робили?) виховували – (що робив?) виховував. (Що робили?) мали – (що робив?) мав. (Що робили?) виконува - ли – (що робив?) виконував. (Що робили?) переймали – (що робив?) переймав. (Що робили?) вчилися – (що робив?) вчився.

Впр. 13. Стовбури (що роблять?) чорніють. По ду шки (що роблять?) лежать. Ліс (що зробив?) наповнився. Шишкарі (що зробили?) прилетіли.

Впр. 15. Риба плаває, а пташка літає. Заєць стрибає, а равлик повзає.

Впр. 17. Знати якомога бі- льше! 3. З дитинства я любив працю. Влітку пас корову, гусей, допомагав батькам працювати на городі. У шко лі був сумлінним уч нем, завжди вчився на «відмінно». Виявляється, це неважко. Важливо з пер ших днів зрозуміти пра вило: «Знати якомога більше!» 4. Праця –

Впр. 18. Праця годує, праця одягає, праця зігріває, на розум наставляє. Дружно працювати – втоми не знати. Тяжко тому жити, хто не хоче робити. Робиш наспіх – зробиш насміх.

Впр. 21. 1. Сокирою рубають. Косою косять. Сер пом жнуть. Плугом орють. Лопатою копають. Граблями загрібають. Ножицями ріжуть. Пилкою пиляють. 2. Косою косять, а граблями загрібають.

Впр. 25. 2. – Візьми собі, Грицю, двох кроленят, — усміхається Андрійко. – Матимеш, кому траву носити. 3. Візь-ми, Андрій-ко.

Впр. 28. Падає сніг. Пливе пароплав. Їде поїзд. Настає весна. Минає час. Відбувається концерт.

Впр. 29. Купувати – продавати. Руй нувати – будувати. Говори - ти – мовчати. Підіймати – опускати. Охолоджувати – підігрівати. Шепотіти – кричати. Краще будувати, ніж руйнувати.

Впр. 32. Йдете, нависли, зри вається, падає, похитуються, тремтить.

Впр. 33. Траву косять, а дрова рубають. Картоплю садять, а пшеницю сіють. Пиріжки печуть, а борщ варять. Вірш читають, а пісню співають. Молоко п’ють, а хліб їдять.

Впр. 36. Повільно падали великі сніжинки. Службові слова в реченні Прийменник – службове слово, що служить для зв’язку слів у реченні. Прийменник – це окреме слово. Він пишеться окремо від того слова, перед яким стоїть. По воді. На полі. За лісом.

Впр. 40. У лісі, на верхах, по дереву, в інеї, до чогось.

Впр. 45. Пароплав у морі; ав томобіль на дорозі; міст через річку; хмара у небі; вугілля під землею; гриб на дереві.

Впр. 47. 1. – Місяцю, любий, погрій мене своїми променями. Іди полем, полем. Прямуй до великого стогу соломи. 3. Повіває (звідки?) з яру; сів (де?) під кущем; прямуй (куди?) до стогу; зарився (куди?) в солому; усміхається (до кого?) до Місяця.

Впр. 48. Біля зламаної сосни намело величезну кучугуру снігу. Вибіжить на галявину заєць. Але не підходить до сосни. Вийде з гущавини лисичка, та до кучугури не наблизиться. Бо за кучугурою, в барлозі, спить ведмідь.

Впр. 49. Що побачили діти в лісі Білочка виглядала з дупла. Дятел шукав у корі комах. Під пеньком дрімав зайчик. Мишка сховалася в нірку.

Корінь слова. Спільнокореневі слова

Слова, які мають однакову за звуковим складом і спіль ну за смисловим значенням частину, називаються спорідненими. Спільна частина споріднених слів називається коренем. Тому такі слова ще називають спільнокореневими.

Впр. 51. 4Гуска, 4гусочка, 4гусе ня, 4гусак.

Впр. 54. 6Морозець, 6морозний, за6морозки, під6морозило, 6морозиво.

Впр. 55. 2. З чагарників до озера пробиралася сім’я. Попереду поважно ступав великий лось. А за ним ішли 4лосиха з лосеням. 3. З чагарників до озера пробиралася сім’я.

Впр. 60. 2. Нести 5службу – 5служи ти; зрізати траву 4косою – 4косити; ловити 4рибу – 4рибалити; давати по4дарунок – 4дарувати; приймати 4ліки – 4лікуватися; здіймати 6галас – 6галасувати. 3. Нес-ти, здій-мати.

Впр. 62. Вишневе варення, рисова каша, дубовий стіл, паперова коробка, березовий сік, книжкова шафа.

Впр. 65. 5гриб – 5грибок 6гніздо – 6гніздечко 4річка – 4річечка 5озеро – 5озерце 4хата – 4хатинка 4вода – 4водичка 5хмара – 5хмаринка

Впр. 68. 4. Тополенько, головоньку, хмаронька, лебеденько, лис тячко, намистечко, родиноньку, Україноньку. Хмароньки – хмара; хмариться. Листячко, листок, листяний.

Впр. 71. 2. Бабусі – бабуся, бабу сенька. Матусі – матуся, матусенька. Тата – тато, татусь. 4. Тополя, калина, верба.

Впр. 73. У четвер будуть чергувати Кіра Коваленко і Надія Співак.

Впр. 74. Львів – львівський, Ки їв – київський, Харків – харк ів ський, Чернігів – черн ігівський, Житомир – жи - то мирський, Полтава – полтавський.

Впр. 76. О4пеньки, 4пеньки, о4пенят, 5пень.

Звуки і букви. Склад. Наголос. Звуки і букви.

Алфавіт

В українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [и], [е], [і]. На письмі вони позначаються 10 буквами: а, о, у, и, е, і, я, ю, є, ї. Буква ї завжди позначає два звуки [йі]. Буква щ позначає завжди два звуки [шч]. Алфавіт Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ ь Юю Яя

Впр. 83. Г. Р. Бойка, П. М. Воро- нька, Л. І. Глібова, М. Т. Риль ського, І. Я. Франка, Т. Г. Шевченка.

Впр. 85. Виразно, вулиця, ґанок, ґудзик, диктант, дятел, жайворонок, олень, червоний, чотирнадцять.

Впр. 86. Горлівка, Донецьк, Запоріжжя, Канів, Київ, Рівне, Харків.

Впр. 87. Дитячий, дубок, читанка, черговий. Голосні звуки. Позначення їх буквами Букви я, ю, є на початку складу позначають два звуки [йа], [йу], [йе]. Після м’якого приголосного звука – один звук.

Впр. 92. Що за чудовая днина! Сніг, наче срібло, блищить! Вийшов веселий хлопчина, Швидко з санками бі жить.

Впр. 94. Юрко, я, їдь, п’є, йорж. Спільний звук [й].

Впр. 97. 1.2. Підйомний кран. Гайові квіти. Серйозна роз мова. Майорить прапор. 3. Майо-рить 8 б., 7 зв. Гайо-ві - 6 б., 6 зв.

Впр. 98. 2. Знайомство, незнайомим, позна йом тесь, позна й оми тися. 3. – Дуже приємно, Артемку, познайомитися з тобою, сказав тато. – Мене звуть Йосип Михайлович. А маму Михайлика – Марія Андріївна. II варіант (для дівчаток). Лю-тує, сто-ю, пле-чи-ма.

Впр. 106. — Благослови, мати, весну закликати!

Впр. 107. золото – болото сіно – кіно дочка – бочка

Впр. 109. Вишитий рушник – незм інний предмет укра їнського побуту. Він оспі ваний у ба гатьох піснях і віршах.

Впр. 110. Школу, гості; вітайся, дорослим; установу, вітатися.

Впр. 113. Золотий – золото, кам’яний – камінь, холодний – холод, розумний – розум.

Впр. 114. Зірка – зірки, казка – казки, шапка – шапки, стежка – стежки, нитка – нитки, ложка – ложки, карт -ка – картки, брунька – бруньки.

Впр. 117. 2. Коси – коси, брати – брати, дорога, дорога. 3. Дорога – дешева.

Впр. 119. Зелені ще немає, але сніг уже розтав. Бруньки набубнявіли. Незабаром з’являться зелені листочки. Добра людина хоче добра усім людям. Косарі поставили в ряд свої коси. Коси, косо, поки роси!

Ненаголошені голосні звуки [е], [и]. Позначення їх на письмі

Наголошені звуки [е], [и] вимовляються чітко, виразно. Ненаголошені звуки [е], [и] при написанні необхідно перевіряти. Щоб знати, яку букву (е чи и) писати в ненаголошеному складі, треба змінити слово або дібрати до нього споріднене так, щоб ненаголошений склад став наголошеним. Наголос. Наголошені й ненаголошені склади і звуки У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Один склад у слові вимовляється з більшою силою голосу. Він називається наголошеним складом. А голосний звук у цьому складі називається наголошеним звуком. Голосний звук у ненаголошеному складі називається ненаголошеним.

Впр. 102. 1. В них обов’язок високий: берегти наш мир і спокій.

Впр. 103. 1. Майор, бойовий, прийом. 2. Ма-йор, бо-йовий, прийом.

Впр. 104. I варіант (для хлопчик ів). Я ста-ну за-хис-ни-ком сво-го на-ро-ду. Я буду служити танкістом.

Впр. 124. весло – весла зерно – зерна жита – жито зима – зими

Впр. 126. Стебла – стебло, пера – перо, ребра – ребро, сич – сичі, лист – листи, стриж – стрижі.

Впр. 128. Глибокі моря в нас, глибокі і сині. Багата і щедра квітуча земля.

Впр. 129. 4Медовий – 4мед, 5сливовий – 6слива, 5грибний – 5гриб, 4цегляний – 4цегла, 4димар – 4дим, 4пекарня – 4пекар.

Впр. 230. Весною – весни, озимину – озима, вкриваються – вкриються, зеленими – зелень, листочки – листя, весною – весни, озимина – озимі, стебельця – стебла, листочки – листя.

Впр. 133. Листи – лист книжковий – книжка озеро – озера кленовий – клен верба – верби степовий – степ

Впр. 134. Під снігами в підзе мелл і, в земляній м’якій постел і, де немає світла дня, причаїлося зерня. Там не холодно зернинц і, спить вона, мов на перинц і, й тихо снить хороші сни про веселі дні весни.

Впр. 136. Весна, повертаються, тепло, весни, крилята. І закликали: «Жайворонки, прилетіть, весну красну принесіть».

Впр. 138. Землі, летять, зимують, лебедята, питати, весни, дитя.

Впр. 140. Біля ставка ростуть ви сокі тополі. Скоро з’являться на деревах зелені листочки.

Впр. 143. Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Впр. 144. ЛІД.

Впр. 145. Крига рушила Крига на річці рушила. Пливуть величезні крижини: шумують, вилазять одна на одну. Прощавайте, крижинки, до наступного року!

Впр. 147. 2. ...От зробив йому батько човника і весельце. І став Івасик рибалити. 3. Бать-ко, весель-це.

Впр. 148. Тварина хижа, тіло сильне, грива густа, хвіст довгий, в південних країнах. 3. — хижа — тварина

Впр. 152. Широкою долиною тихо тече невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють густі та високі верби. Там ніби потонуло у вербах село Вербівка. Широкою – вузькою, густ і – рідкі, високі – низькі.

Впр. 156. 2. Жила, зерна, весною, веселу, весела, дихнула. 3. жила – воля –

Впр. 157. Гаї шумлять – я слухаю. Хмарки біжать – милуюся. Милуюся – дивуюся, чого душі моїй так весело.

Впр. 159. Виразно, ґанок, жай воронок, завдання, одинадцять, олень, червоний, чотирнадцять, шофер.

Впр. 160. Наша держава назива ється Україна. Державна мова – українська. Столиця України – місто Київ.

Впр. 161. Понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя.

Приголосні звуки. Позначення їх буквами

При вимові приголосних звуків повітря потрапляє на ряд перешкод (язик, зуби, губи). При вимові приголосних чуємо голос і шум або тільки шум. Буква й завжди позначає м’який приголосний [й’]. Буквосполучення дж, дз позначають один звук [3дж], [3дз]. При переносі буквосполучення дз, дж не розриваються.

Впр. 164. Мак завжди високо ці- нувався в народі як хар човий продукт.

Впр. 166. склад лани стрибки рибина скрізь око

Впр. 167. Пастух кинувся на вовка і прогнав його.

Впр. 173. Фабрика, Федір, фільм, флот, форма, фрукти, футбол.

Впр. 175. 1. Джміль, ходжу, саджають, джерело, сиджу; куку рудза, дзвоник, дзе ркало, ґудзик, дзьоб, дзю рчить. 2. Хо-джу, са-джають, кукуру-дза, си-джу.

Впр. 178. 7Джерело, 7джерельце, 7джерельна. 7Дзеркало, 7дзеркальце, 7дзеркальний. 6Дзвін, 6дзвінкий, 6дзвінок

Впр. 180 2. Ґанок, ґуля, аґрус, ґрунт, ґудзик, дзиґа, ґедзь. Ґедзь — 5б., 3 зв.

Впр. 184. Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки. Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.

Впр. 186. Сашко йшов лісом. Раптом з куща ліщини вилетіла пташка. То бува щиглик. У кущі хлопчик знайшов гніздечко. У ньому сиділо четверо пташенят. Сашко швидко пішов геть від куща.

Впр. 188. Я; сон, що, він, ліс, ґедзь, дзьоб, дощ, джміль, яма, щит, щука, юнак, їжак.

Дзвінкі й глухі приголосні звуки

Приголосні звуки бувають дзвінкі і глухі.

Дзвінкі: [б] [г] [ґ] [д] [д'] [з] [з’] [ж] [дж] [дз] [дз’] [в] [л] [л’] [м] [н] [н’] [й] [р] [р’]

Глухі: [п] [х] [к] [т] [т’] [с] [с’] [ш] [ч] [ц] [ц’] [ф]

Дзвінкі приголосні звуки в українській мові в кінці складу і слова вимовляються дзвінко. Деякі дзвінкі і глухі приголосні в середині слова вимовляються невиразно, сумнівно. При письмі їх треба перевіряти. Для цього необхідно змінити слово або підібрати спільнокореневе так, щоб після приголосного був голосний звук. грибок – грибки гаражі – гараж садок – садки обіди – обід зубок – зубки

Впр. 202. Край молодого садка – пасіка. На високих ніжках стоять рівними рядами будиночки – вулики. У них живуть бджоли.

Впр. 206. Вуж, голуб, душ, жолудь, книжка, хліб, ши шка.

Впр. 210. Мама заплела Маринці тоненькі кіски. Бігла кізка по мосту, збила куряву густу.

Впр. 211. Біжать стежини поміж ожини. Над шляхом Явдошка шукала волошки.

Тверді та м’які приголосні звуки. Позначення м’якості приголосних буквами і, я, ю, є

Приголосні звуки бувають тверді і м’які. М’якість приголосних звуків на письмі позначається буквами і, я, ю, є.

Впр. 191. злива – слива ґуля – куля жити – шити гори – кори бити – пити дітоньки – тітоньки

Впр. 194. Тане на сонці сніг. Земля на горбочках висихає. За - зеленіла уже молода тра ва. Прокидаються де ре ва. Набубняв іли на гіллі бруньки. Незабаром з’являться перші листочки.

Впр. 197. Стеж-ки, се-реж-ки, бе-різки, дуб-ки, гриб-ки, швид-ко.

Впр. 199. вози – віз

Впр. 213. дятел сіно поляна люди поліно синє

Впр. 215. Галявині, росяна, дзюркотить, лісова.

Впр. 218. По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого дому.

Впр. 222. Весняний день рік годує. Посієш вчасно – вродить рясно. Посій у пору – будеш мати зерна гору. Рясно –

Впр. 223. Бачить хлопчик: садять сад, Він поміг кінчати ряд.

Батьківщина – це труд і свято, Батьківщина – це мама й тато.

Позначення м’якості приголосних знаком пом’якшення

М’якість приголосних на письмі позначається також знаком пом’якшення (ь).

Впр. 227. Батько, кладка, донька, тонка, редька, синька, спинка, шпилька, пилка, мілко.

Впр. 228. Ростом він маленький, сірий, чепурненький, справжній молодець! Хто він? Горобець.

Впр. 230. Плавай, плавай, лебедонько, По синьому морю. Рости, рости, топо ленько, Все вгору та вгору. Синьому – 7 б., 6 зв.

Впр. 233. Половіли жита й ви лискувались на сонці. Віють з поля чудові пахощі од нес тиглого зерна і польових квіток.

Впр. 236. Бать-ко, дядь-ко, альбом, білень-кий, близь-ко, ба-дьо-рий.

Впр. 237. Сльози – [сл’ози] – 6 б., 5 зв.

Впр. 239. Джерельце У низині дзюрчало джерельце, веселеє, дзвінке. У джерельці купала свої віти плакуча верба. Разом їм було дуже добре. Джерельце напувало вербичку. А вона захищала його від пекучого сонця. А восени опали у воду з верби листочки. Подовжені м’які приголосні Подовжені м’які приголосні звуки позначаються двома однаковими буквами. Слова з подовженими приголосними перенось довільно: взу-ття або взут-тя. Щебетання – щебече. Гудіння – гуде.

Впр. 250. 2. Корін-ням, знан- ням, навча-нні, безді-лля, терпі- ння, умін-ня. 3. Важко – легко, маленька – велике, праця – безділля.

Впр. 252. 1. Світання, уз лі- ссям, полювання, гіллі; 3. Шишкарів – шишка хитрющий – хитрий

Впр. 255. 2. Не сміти! Для сміття на вулицях є урни. 3. Взуття, волосся, смі- ття.

Впр. 258. Зеленим, могутньою, зеленню, дерева, гіллясті, суц ільні, верховіття, живе, коріння, землі.

Впр. 259. Узбіччі, накриттям, узліссі, цвітіння, ліку вання.

Впр. 264. 3. Річка Стугна, річка Дніпро, село Плюти, море Чорне. 4. Знаєш, як, української, нею.

Апостроф

Апостроф (’) пишеться після букв б, п, в, м, ф та р, які позначають твердий приголосний, перед буквами я, ю, є, ї, що позначають по два звуки. Апостроф при переносі не можна відокремлювати від попередньої букви: бур’-ян. М’якість приголосного перед о позначається ь. При переносі слів букви ь і й не відриваються від попередньої букви. При переносі сполучень літер йо та ьо не розриваються.

Впр. 269. М’ята, солов’ї, здорові, пі- р’я, б’ють, здоров’я, моря. моря – пір’я –

Впр. 270. Не їсть, не п’є, а ходить і б’є. (Годинник) У кого кам’яна сорочка? (Горіх) Поля скляні, а межі дерев’ян і (Вікна)

Впр. 273. 1. В своїм селі, в своїм краю люблю я співи солов’їні, весняний гомін ручаю і руту-м’яту при долині. 2. Люблю; краю, ручаю.

Впр. 276. 1. Солом’яний бриль, кам’яний будинок, дерев’яне лі ж ко, риб’яча луска, го роб’яче пір’я, жаб’яче ква кання.

Впр. 278. Діти впорядковують подв ір’я. Над пасікою в’ються бджілки. Важкі рум’яні яб лука звисають з гілок. За вікном ластівки в’ють гніздечко.

Впр. 246. 2. Весною – весни, Зелен – зелений Шелести – шелест Землі – землі 3. Гіллі – : 5б., 4 зв. Землі – 5 б., 5 зв.

Впр. 248. Шелестіння – шелестить

Повторення вивченого за рік

Правила списування речення або тексту

1. Прочитай речення, текст.

2. Подумай, чи розумієш ти, про що будеш писати.

3. Прочитай уважно кожне речення. Запам’ятай, як пишуться слова в реченні.

4. Списуй частинами або цілими реченнями.

5. Перевір правильність списаного.

Впр. 279. На небі з’явилася велика темна хмара. Прокотився над землею перший весняний грім. Спалахнула блискавка. Важкі краплини залопотіли по дахах. А за ними линув рясний дощ.

Впр. 281. півень – кукурікає зозуля – кує курка – кудкудаче соловей – тьохкає гуска – ґелґоче горобець – цвірінькає

Впр. 282. Найвеселіший місяць Найвеселіший місяць – травень. На різні голоси славлять весну дрозди, коноплянки, щиглики. А он здалеку озвалася іволга. Десь закувала зозуля. Та найгучніший голос у соловейка. Його чути і в садках, і в гаях, і в парках.

Впр. 285. Гуркіт – гурчить, гурко че. Дзенькіт – дзенькає. Скрип – скрипить.

Впр. 286. 2. На горі, за гаєм, на міцнім стеблі, за тепло, за щедрість. 3. Зерна (що зробили?) обважніли; обважніли (де? на чому?) на стеблі; на стеблі (якому?) на міцнім.

Впр. 288. Сильний дощ – злива; сильна метелиця – хуртовина; грім і блискавка – гроза, дрібний сніг – пороша.

Впр. 290. 1. Зіроньки кажуть, кві тки шепочуть, вітер зітха, стру мочок гомонить, листячко шепоче.

Впр. 292. Вітер зірвався. Хмара на сунула. Блискавка спа лахнула. Грім ударив. Дощ полив.

Впр. 293. Настав вечір. Зайшло сонце. Затихли пташки. Завмерла діброва.

Впр. 296. Синій – синіє, темний – темніє, зимовий – зимує, хит -рий – хитрує, теплий – тепліє, дивний – дивує.

Впр. 299. Добридень тобі, Україно моя! Україно – [украйіно] Моя – [мойа]

Прочитано 27468 раз Последнее изменение Понедельник, 22 Сентябрь 2014 21:40
Личный кабинет