Велике видавництво для великої країни!

Телефонуйте нам прямо зараз!
0800-50-10-26 (безкоштовно)
050-305-05-41  Ще контакти


У вашому кошику:
0 Товарів
0.00 грн.

Альберт Ейнштейн

Ейнштейн, Альберт (1879–1955)

Знаменитий фізик-теоретик, один із засновників сучасної фізики, творець часткової та загальної теорії відносності, квантової статистики Бозе-Ейнштейна. Автор основних праць з квантової теорії світла та статистичної фізики. Працював у галузі космології та єдиної теорії поля, виступав проти застосування ядерної зброї. Ейнштейн є одним із ініціаторів створення держави Ізраїль. За праці в галузі теоретичної фізики в 1921 р. отримав Нобелівську премію.

     Альберт Ейнштейн народився 14 березня 1879 р. у Німеччині, в місті Ульм. Але коли  Альберту виповнився рік,      його батько Герман перевіз родину до Мюнхена: він разом з  братом Якобом відкрив там власну компанію   «Електротехнічна фабрика Я.  Ейнштейна та  К°», що займалася вдосконаленням приладів дугового освітлення,    електровимірювальної  апаратури, генераторів постійного струму. До 90-х рр. справи в братів йшли добре, але  потім  у країні з’явилися великі електротехнічні фірми, і малі підприємства почали  банкрутувати. Ейнштейни теж не стали  винятком, хоча в 1894 р. навіть спробували  перебратися до Мілана та працювати там — розширення будівництва  великих  електроцентралей та ліній дальніх електропередач «зачепило» практично всі країни Європи, тож місця для  малих фірм не знаходилося ніде.

Цікаво, що любов до математики та фізики малому Альберту зміг прищепити його дядько Якоб, який познайомив малого племінника з теоремою Піфагора та основними ідеями евклідової геометрії раніше, ніж хлопчик пішов до школи.

Отримавши початкову освіту в католицькій школі, Ейнштейн протягом деякого часу навчався в мюнхенській гімназії Луїтпольда, але не закінчив її, бо перебрався до Мілана. Чесно сказати, керівництво гімназії це не дуже засмутило… Альберт мав не кращу репутацію, демонстрував свою незалежність, не бажав підкорюватися загальним правилам.

    Ейнштейн ненавидів усе, що було пов’язано з армією, муштрою. Він навіть говорив, що тим людям, які залюбки марширують під звуки маршу, головний мозок зовсім не потрібен, бо їм у житті з головою вистачило б і одного спинного…

 У жовтні 1895 р., коли Альберту було 16, він покинув Мілан і відправився поступати до Політехнікуму — Федеральної вищої технічної школи, що знаходилася в Цюріху. Оскільки грошей у хлопця не було, до місця призначення він добирався пішки. Справа в тому, що до іншого закладу він просто не зміг би вступити: тільки в Політехнікумі тоді не вимагали від абітурієнтів свідоцтва про закінчення середньої школи. А його в майбутньої знаменитості не було.

Математику, фізику, хімію Ейнштейн склав блискуче. І продемонстрував повне невігластво з усіх інших предметів шкільного курсу. Здавалося б, шлях у науку для нього заказаний, але… Ректор Політехнікуму виявився людиною напрочуд далекоглядною. Він зміг зрозуміти, який величезний талант криється в дивакуватому абітурієнті, і замість того, щоб вказати йому на двері, направив донавчатися в одну з кращих шкіл Швейцарії, що знаходилася під Цюріхом, в Аарау. Усього за рік Альберт надолужив пробіли у власній освіті, досить пристойно склав випускні іспити і був зарахований в Політехнікум. Єдиним предметом, з яким він так і не зміг упоратися, була французька мова.

З головою кафедри фізики професором В. Вебером, який, в основному, займався питаннями електротехніки, Ейнштейн спільної мови не знайшов. Каменем спотикання стала теорія Максвелла, яку Вебер категорично не визнавав. Його ж перекірливий студент, напроти, вважав, що без вивчення праць Максвелла можна ознайомитися хіба що з минулим фізики, але аж ніяк не з її сьогоднішнім днем. І, тим більше, неможливо будувати день наступний. Конфлікт був настільки гучним, що після отримання диплому в 1900 р. молодий спеціаліст (Ейнштейн тепер був учителем фізики) навіть протягом двох років не міг знайти роботи. Увесь цей час він жив у батьків у Мілані, а в 1902 друзі допомогли йому влаштуватися експертом у федеральному Бюро патентів у Берні. Ейнштейн поміняв громадянство, став швейцарським підданим і перебрався на нове місце. Скоро він одружився зі своєю колишньою однокурсницею, сербкою Мілевою Марич, що була старша за нього на чотири роки.

Протягом семи років Ейнштейн працював у патентному бюро і згодом вважав, що це був чи не найкращий період його життя. Вивчати наукові та технічні розробки йому подобалося, до того ж, така робота залишала досить часу для власних розробок. Тоді ж Ейнштейн почав друкувати свої перші наукові статті, які перевернули фізику та принесли своєму автору світову славу.

У 1905 р. побачила світ стаття Ейнштейна, присвячена броуновському руху, що відкривала можливість кількісних експериментальних досліджень та мала величезну роль для остаточного становлення молекулярно-кінетичних уявлень.

Read 955 times Last modified on Четвер, 16 квітня 2015 11:58

Leave a comment

Личный кабинет