Велике видавництво для великої країни!

Телефонуйте нам прямо зараз!
0800-50-10-26 (безкоштовно)
050-305-05-41  Ще контакти


У вашому кошику:
0 Товарів
0.00 грн.

Зовнішність людини, як об'єкт комплексного дослідження

Кінець XX століття ознаменований становленням і розвитком синтезованої області знань, узагальненням та систематизацією даних всієї сукупності наук, що вивчають людей - «людинознавства». Образ людини, її зовнішність і духовний світ - ядро кожної національної культури, системи її цінностей. Ці естетичні ціннісні уявлення - результат накопичення всіх людських знань і досвіду за весь період розвитку даної культури. Ось чому людинознавчий, або антропоцентриський, підхід стає в даний час основним у всіх дисциплінах гуманітарного профілю, в тому числі і мовознавстві.

Дослідження мовних явищ у взаємозв'язку зі свідомістю, мисленням, духовним життям людини, національної психологією, історією та культурою дозволяє по-новому представити найбільш значимі фрагменти мовної картини світу. Одним з таких фрагментів є мовні оцінки людини і, зокрема, оцінки зовнішності (ОВ). Здійснення цього завдання - практичний внесок у розвиток «людинознавства».

Одна з актуальних проблем антропоцентризму - опис ОВ як феномена, що відображає історичність мислення, становлення і розвиток національної свідомості, осмислення пізнавального досвіду національної спільноти у сфері «людинознавства». Будучи пов'язані з різними сферами буття, ОВ грають виключно важливу роль в психології спілкування, інтерперсональної комунікації, у розвитку та становленні особистості, засвоєнні її національної культури. Звідси значущість цих оцінок для психології, соціології, психолінгвістики, лексикології, лінгводидактики, теоретичної та навчальної лексикографії. У мовознавстві їх роль винятково важлива для відтворення комплексу уявлень, що співвідносяться з поняттям «мовна особистість», - синтезованого образу носія мовної свідомості.

Опис мовних ОВ важливо і для української лексикографії, оскільки надзвичайно розвинена і розгалужена сукупність синонімічних засобів української мови у сфері експресії і емоцій ще не отримала чіткого системного опису. Розробка системи функціонування ОВ - джерело поповнення існуючих тлумачних і синонімічних словників. Ця система сама по собі - специфічний словник оціночних засобів вираження, можливості використання якого надзвичайно різноманітні як для підвищення рівня культури мовлення, так і в лінгводидактичних цілях, особливо в наш час, коли відчувається необхідність в гуманітаризації навчання.

Розробка системи мовних ОВ важлива для уточнення системних відносин української оціночної лексики - джерела формування нових значень, уточнення уявлень про типи лексичних значень та їх компонентів, особливостей реалізації конотацій, уточнення нормативних лексичних асоціацій. Важлива вона і для лінгводидактики як основа для створення різних посібників з розвитку мовлення, навчання української мови як українців, так і іноземців.

Людина - структурно складна розвивається динамічна система, що характеризується взаємозумовленістю зв'язків матеріального і нематеріального, біологічного і соціального, психічного та нейрофізіологічного. Така інтерпретація об'єкту дозволяє виділити такі його особливості, як матеріальне втілення, фізичне тіло, матеріальна форма, що характеризується набором конституюють ознак, що відрізняють даний феномен природи від схожих з ним, і свідомість як найбільш характерну і властиву тільки даній людині індивідуальність і неповторність.

Один з аспектів вивчення людини - вивчення і систематизація мовних оцінок, які являють собою специфічний різновид пізнавальної діяльності та будуються на основі як наукового знання, так і фактів буденної свідомості, що є осмисленням пізнавального досвіду певної національно-історичної спільності людей. Буденна свідомість так само, як і наукове знання, спрямоване на осмислення реальної дійсності і є її відображенням. Однак таке відображення специфічно. Воно будується не стільки на раціонально-логічній основі, скільки на емоційному сприйнятті дійсності. Будучи одним з аспектів національної культури, це відображення носить інтеріоризований  характер, є способом прилучення члена цієї спільноти до національної культури, засобом і способом «вживання» особистості в навколишні її середовище і дійсність, засобом засвоєння національно-ціннісних уявлень.

У повсякденній свідомості універсальні оціночні категорії реалізуються разом з «нашаруваннями» національної психології, національного бачення світу. За допомогою заломлення через національну психологію і культуру вони набувають ціннісну значимість і емоційну забарвленість. Названа специфіка заломлення цих категорій знаходить відображення і вираження в мові, оціночних пластах його лексики. Вивчаючи мовні оцінки людини, ми тим самим намагаємося осмислити, систематизувати і описати їх як факти повсякденної свідомості та національно-образного мислення в універсальних категоріях пізнання так, як вони представлені в мові, в значеннях лексичних одиниць, відтворивши тим самим фрагмент картини світу у свідомості «мовної особистості ».

Серед усіх оцінних засобів вираження найбільшу кількість складають одиниці, співвідносні з оцінками образу людини. Для системного їх опису необхідно розробити таку концепцію, яка дозволяє виділити базові семантичні ознаки, що формують цю систему як в цілому, так і окремі її сегменти. Це обумовлює необхідність комплексного підходу до опису даного об'єкта, оскільки лексичне значення слова являє собою єдність мовного та немовного змісту. Мовні оцінки зовнішності людини характеризуються надзвичайною строкатістю і неоднорідністю оціночних ознак, що лежать в їх підставі, складністю асоціативних зв'язків, що включають один і той же оцінне значення (ОЗ) у кілька асоціативних рядів, що обумовлено специфікою досліджуваного об'єкта.

Read 966 times Last modified on Вівторок, 25 листопада 2014 12:25

Leave a comment

Личный кабинет